Євромайдан, Революція Гідності: черкаський досвід

9456

Сьогодні ми складаємо вдячність найактивнішим учасникам Революції Гідності, тим, хто заплатив за наші інтереси найдорожчим – здоров’ям і життям. У Черкасах, як і в Києві, першість належала молодим людям, студентам. Штурм приміщення облдержадміністрації згуртував саме наймолодше доросле покоління.

Збиралися люди і біля драматичного театру. Там переважали активісти середнього й старшого віку, можна сказати батьки тих, хто починав Євромайдан. За оцінками самих учасників, переважали люди віку “за 40”, “за 50” років. Прикметно, що багато було й жінок.

У Черкасах важливе значення мали події на мосту через Дніпро. Саме через цей міст режим Януковича “перекидав підкріплення”, своєрідні маневрені групи “Беркуту” для придушення народного невдоволення. Тоді чи не вперше на Черкащині пролунали постріли. Спочатку для остраху, а потім і прицільні… Очевидно, що тогочасна міліція зайняла антинародну, антинаціональну позицію, радше відстоювала не людські, а політичні, партійні, кланові інтереси. Це неприпустимо, урок мають засвоїти всі, хто носить погони, а такими є і ми, козаки, бо даємо клятву на вірність народові, а не політикам-кар’єристам і товстосумам. Прикметно, що другого дня після подій на мосту своїх люди вже розпізнавали не за партійною приналежністю, а за питанням: “Ти вчора був на мосту чи ні”?

Треба сказати, що багато зробили активісти західних районів Черкащини, які перекривали трасу Одеса-Київ, не пускали вірних Януковичу “беркутівців” і “тітушок” з АР Криму, південних областей на столицю. При цьому люди ризикували життям і здоров’ям. Не кажучи вже про так звані “неприємності на роботі”.

Подивіться, ми вшановуємо пам’ять Героїв Небесної сотні. Це правильно, і тут, можливо, ще далеко не все зроблено. Проте серед нас, на щастя, багато живих героїв. Але де вони? Хто їх чує? Володимир Парасюк, герой Євромайдану, отримавши від виборців мандат народного депутата, можливо не завжди діє адекватно, коли піднімає руку на корупціонерів, але як можна чинити в наскрізь корумпованому середовищі, суспільстві, економіка якого більш як на 50% перебуває в тіні. На жаль, Герої все ж умирають, коли ми забуваємо про них, про ту справу, за яку вони віддали життя.

Ще один урок полягає в тому, що національний діалог повинен стати основним змістом діяльності влади й громадськості. Ми, українці, Українське козацтво вважаємо, що цей діалог має тривати на християнській, національній основах, усе інше має бути їм підпорядковане.

І ще. Багато хто до сих пір вважає, що “і там, і там люди, треба домовлятися”. Вважаю, що з загарбниками, вбивцями, агресорами домовлятися не варто, злочинно; ми перші за мир, але за мир Український, іншого в Україні бути не може!

Новітнє змагання за Україну не закінчилося Революцією Гідності, навпаки, воно тільки почалося.

Слава Героям Небесної сотні!

Слава бійцям АТО!

Слава Україні!